.

Пам'ятаймо! 

Невідомий Голодомор: селяни-повстанці чинили опір колективізації 

    Щороку в останню суботу листопада ми згадуємо жертв Голодоморів, невинно закатованих окупантами у 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 роках. Проте ця трагічна сторінка нашої історії має і мужні моменти.
   Мало хто знає, але голодні українці, чинили з останніх сил відчайдушний опір більшовикам. Селяни, котрі пережили Перші визвольні змагання, нарешті усвідомили, чим був насправді більшовицький режим. Водночас окупанти хотіли винищити українців, яких вважали "класовим ворогом, що заважає будувати комунізм".
   Оголошення сталінською диктатурою закону "про п'ять колосків" стало останньою краплею. Селяни-повстанці, озброєні хто чим міг, здійснювали напади на каральні загони чекістів з ОГПУ, котрі не тільки конфіскували продукти та майно, але й здійснювали розстріли українців за вияв непослуху. Особливо гострим народне невдоволення восени 1932 року було у степовому Приазов'ї, де окрім повсюдних репресій відчувався неврожай.
   Звісно, що голодні та безсилі селяни не могли довго чинити спротив добре підготовленим загонам, так званим "буксирним бригадам". До початку 1933 року народне повстання було придушене, а звістка про нього довгий час була схована якомога далі від людських очей під грифом "цілком таємно". Окупанти як могли намагалися витерти з пам'яті українців ті злочини, що вони вчинили над нашими пращурами в Центральній Україні, на Запоріжжі, Донбасі, Слобожанщині та Наддніпрянщині.
   Нещодавно до нашої бібліотеки надійшла книга сучасної української письменниці Світлани Талан «Розколоте небо», яку видавці Міжнародного літературного конкурсу романів, кіносценаріїв, п'єс, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова» вибрали для друку, тим самим дали життя цьому роману про Великий Голод в Україні та боротьбу селян за своє життя і життя своїх дітей, онуків.
   Це саме та історія, яку не можливо читати без брому. І саме та, яку не можливо не читати, яку мусить читати кожен українець. Хай кажуть: невчасно, досить жалів і трагедій, давайте про світле й оптимістичне… Але це те, що не можна забувати. Те, що не можна конденсувати до одного рядка в підручнику історії. Те, що докорінно змінило всіх нас… Відгомони голоду є в кожному з нас, у кожному нащадкові тих, хто вижив.