Вчитуючись у сотні і тисячі спогадів свідків Голодомору, мимоволі ловиш себе на думці, що основний їхній масив – це дитячі спогади, дитячі враження, дитячі рефлексії. Пронесені в душі через десятки років, вистраждані, переосмислені, але – дитячі! Бо старшим людям Великий Голод наклав на вуста печать мовчання. А радянська влада до кінця 80-х тримала цю тему під жорстким табу.
Немає коментарів:
Дописати коментар